Ви напевно вже чули про «блакитні фішки» (blue chip artists) — цим поняттям прийнято позначати широко відомих художників, чиї роботи найбільш ліквідні, а їхні ринки при цьому не піддаються серйозним коливанням.
Інвестиції в роботи «блакитних фішок» на кшталт Казимира Малевича, Ван Гога, Пабло Пікассо, Енді Уорхола або Жан-Мішеля Баскії гарантовано окупляться з часом. На відміну від них є ще «червоні фішки» — це автори, які з’явилися на арт-ринку буквально «вчора», але їх роботи вже продаються за сотні тисяч і навіть мільйони доларів. Такий новий термін нещодавно увів журналіст The Art Newspaper Скотт Рейберн. Серед найбільш очевидних прикладів “червоних фішок” – художник з Гани Амоако Боафо, китайсько-канадський художник Меттью Вонг (помер у 2019 році), чи американська художниця, яка живе в Лондоні Іссі Вуд та ін.
Скотт Рейберн навів приклад недавнього продажу роботи Дани Шутц 2017 року за рекордні $6,5 млн. При цьому на тих же торгах, на яких покупці відчайдушно торгувалися за роботу Дани Шутц, лише одна ставка була зроблена на класичну роботу Енді Уорхола 1962 року. У результаті «блакитна фішка» Уорхола була продана дешевше за «червону фішку» Шутц: ціна шовкографії Уорхола склала $6,1 млн.
Аукціонний оборот творів молодих художників до 35 років цього року вже досяг майже $120 млн — рекордного результату за останні 20 років.
Аукціонні будинки охоче додають до каталогів твори «червоних фішок», частково сприяючи спекулятивному зростанню цін на їхні роботи. З погляду самих цих художників і галеристів, які представляють їх інтереси, подібний ажіотаж у сьогоденні може згубно вплинути на кар’єру «червоних фішок» у майбутньому. Мода, на жаль, непостійна.