Інцидент стався з колекціонером – Алексом Д., який цікавився молодими митцями. Переглядаючи електронні листи з пропозиціями від галерей, він натрапив на роботи художника мінімаліста Моріца Крауса, які викликали інтерес у колекціонера.
Ціни були підходящими, і митець був позитивно оцінений другом Алекса Д., який придбав іншу роботу Крауса. Про самого художника в інтернеті було мало інформації, але група італійських колекціонерів в Інстаграмі рекомендували його роботи. Алекс Д. відчув, що це те що йому потрібно та уклав угоду про покупку. Незабаром картину доставили.
Але як виявилося пізніше, що Крауса та колекціонерів з Італії – не існує.
Розіграш чи шахрайство?
Як завжди в світі мистецтва багато інтриганів і шахраїв. У 2011 році 165-річна галерея Knoedler у Нью-Йорку була закрита через те, що продає підроблені роботи відомих художників. Через популярність соціальних мереж випадків шахрайства стало більше. Менш ніж 10 років тому Анна Дельві створила собі привабливий імідж серед впливових людей та використовувала Instagram, аби отримати від них гроші, щоб погасити свої борги.
Тому не дивно, що Краус та группа італійських колекціонерів: винороб з Верони Рафаель Сарторі; підприємець на ім’я Беатріс Рінальді; молодий спадкоємець Карло Альберто Феррі; і бізнесмен швецарсько-італійського походження П’єр Паоло Лонаті – це фейки. Найбільше дивує те, як швидко і легко в соціальних мережах відгуки колекціонерів стали популярними серед аудиторії, яка цікавиться мистецтвом.
У той час як італійська еліта пліткує, хто вів ці акаунти, щоб підвищити впізнаваність та продажі несправжнього художника, привертає увагу те, що гроші перейшли з рук в руки. Згідно з даними про ціни, які повідомив один з колекціонерів: картини невеликого розміру Крауса коштували близько €1000 і до €3000 за великі полотна.
Виникає питання: То це був просто арт-проект, метою якого було показати світові поверхневість сучасного мистецтва? Чи це справа про шахрайство та порушення авторських прав?
Такий троль розпочався минулого літа, а наприкінці 2021 року стало все ясно, коли дилер із Мілана Федеріко Вавасорі помітив роботу одного зі своїх художників в інстаграмі колекціонера, якого він не знав – це був вищезгаданий бізнесмен Лонаті.
Вавасорі відправив зображення своєму художнику, який підтвердив, що це його робота, але їм маніпулювали у соц. мережах шахраї. Вивчаючи профіль Лонаті у пошуках підказок, Вавасорі помітив ще колекціонерів, які були між собою знайомі (Лонаті, Сарторі, Рінальді та Феррі) та регулярно реагували на пости одне одного. Також вони проявляли інтерес до робіт художників-початківців і навіть давали інтерв’ю про це пресі.
Вавасорі почав зв’язуватися з кожним окремо і запитувати про їх колекції. І ось людина, яка вела ці акаунти зізналася Вавасорі, що чотирьох колекціонерів не існує та робив він це задля “розваги.” Потім ці акаунти зникли.
У той час Вавасорі не знав про це, але на сторінках цих акаунтів у соціальних мережах були представлені не лише підроблені роботи справжніх художників, а й фейкові роботи та художники в тому числі і твори німецького художника на ім’я Моріц Краус.
Ідеальний образ
Навіть після того, як акаунти колекціонерів у Instagram зникли, картини Крауса залишилися. Виявилося, що у художника нещодавно пройшла виставка в місці під назвою Lab Shimokitazawa, але все таки цієї галереї може і не бути.. Адже Сімо-кітадзава – це назва району в Токіо, або є схоже місце під назвою Lab Williamsburg.
Тим не менш, Краус провів виставку в італійській арт-студії Spazio Orr, яка співпрацювала з такими митцями як Девід Островські. Двоє із колекціонерів, які прокоментували ситуацію для Artnet News розповіли про те, що купили роботи Крауса у цій галереї. Крім того ніхто з тих хто співпрацював зі студіює ніколи не були там.
Тому не ясно чи існує ця галерея. Сайт простору не працює і майбутня виставка була скасована. Але була і справжня адреса студії, якою керували два художники: Федеріка Франческоні та Франческо де Преццо. Пара часто співпрацювала з кураторами та брала участь у мистецьких ярмарках. Їхня галерея відкрилася у 2019 році з виставкою під назвою “Champagne Taste on a Beer Budget” (Смак шампанського при пивному бюджеті).
Є адреса електронної пошти Spazio Orr, але її важко знайти.
Також як пише журналістка Artnet news Кейт Браун: вона відправляла до галереї лист з проханням підтвердити продаж робіт Крауса та чи може Франческоні підтвердити подробиці про її нещодавню виставку в Токіо в Колекції мистецтв Сайто. У відповідь на лист журналістки представники галереї запропонували подивитися на текст, який супроводжував виставку Saito Art Collection. Один з рядків прес-релізу був таким: “Це не перебільшення … взяти наприклад знаменитого кота Шредінгера, який навчив нас, що немає стабільної та матеріальної реальності, яку ми просто сприймаємо, адже наш погляд визначає реальність.”
Відповідь від журналіста звучала так: “Чи можемо ми думати про Моріца Крауса як про кішку Шредінгера?“
Наступний лист галереї був ще більш дивним – “Чи обов’язково бачити витвір мистецтва, щоб вірити в його існування? Ви коли-небудь чули про невидимий куб Джіно де Домінічіса? Як сильно на вас впливає розповідь про роботу, яку ви ніколи не бачили?“
А потім ще одна відповідь: “На даний момент у нас немає відповідей на ці запитання.”
На просторах інтернету інформації про подію немає, крім сайту Art Viewer (пізніше сторінка була видалена). Крім того художниця купила оголошення на перших сторінках січневого номера журналу Mousse.
Це шахрайство чи арт-проект? А якщо це арт-проект, то наскільки вдалий він?
На початку цього місяця міланський адвокат Франческо Франсіска подав позов італійській владі від імені Вавассорі. Міланський дилер просить розслідувати, хто стоїть за цим, домагаючись відшкодування збитків за порушення авторських прав від імені свого художника, чия робота з’явилася на фальшивому колекційному рахунку.
Як вважає адвокат та Вавасорі закон було порушено, але є ті, хто думає інакше.
“Якщо це арт-проект, то це цікаво,” сказав Орельєн Ле Геніссель, куратор з Барселони, який написав текст для підробленого шоу Франческоні (Ле Геніссель сказав, що з ним зв’язався по електронній пошті Франческоні, хоча він тодіне знав, що виставки в Токіо не існує). “Це порушує питання щодо правдивості мистецтва та художників в Інстаграмі“, – додав він.
Навіть один із ошуканих колекціонерів, який купив роботу Крауса, сказав, що це була демонстрація того “як легко маніпулювати ринком мистецтва.”
“Схожі речі трапляються весь час” – сказав колекціонер з Європи. “Це був просто новий спосіб нагадування про такі речі. Вони навіть планують продовжити співпрацю, тому що така історія робить її більш цікавою.“
Щодо імені Моріц Краус, то адвокат Тілль Данкл пояснив, що за законом художник може називати себе як хоче, оскільки це може бути псевдонімом і не стосується юридичної сфери.
Одна річ здається простою: пара років життя в онлайн – це основа для креативних схем, які спотворюють реальність. Замість тескту написаного Ле Геніселем про Франческоні, вона додала нову цитату, яка приписала фізику та письменнику Карло Ровеллі: “Оглядаючись навколо, ми насправді не спостерігаємо: ми швидше мріємо про той образ світу, який собі уявляємо.”
Автор: Вікторія Яременко