Інтерес до колекціонування старих майстрів починає відроджуватися протягом останніх років, оскільки аукціонні будинки зрозуміли, що дійсно є люди, які готові платити величезні суми за шедеври, яким по декілька сотень років. Їх вартість може дорівнювати сумі, яка еквівалентна вартості сучасного мистецтва, ціни якого злетіли за останні двадцять років.
Але хто саме купує деякі з цих історично важливих творів мистецтва? Новий документальний фільм «Мій Рембрандт» розповідає історії деяких людей, які володіють роботами видатного голландського майстра XVII-го століття.
Голландська режисерка фільму Оеке Хугендейк (Oeke Hoogendijk) зробила неймовірне досягнення, їх вдалося переконати взяти участь у документальній стрічці кращих колекціонерів, які, як правило, ведуть себе дуже конфіденційно, коли доходить до обговорення того, що їм належить. У фільмі взяли участь відомі колекціонери, які володіють творами Рембрандта, серед яких шотландський герцог Баклю, Роуз-Марі і Ейк ван Оттерлоо, Ерік де Ротшильд, американський колекціонер Томас Каплан і Ян Шостий XI, голландський аристократ, який є одним з головних героїв фільму.
Кадри фільму починаються в шотландському замку, який належить герцогу Баклю, одному з найбільших землевласників Європи. Над каміном в читальному залі висить робота Рембрандта, на якій зображена стара жінка, що читає книгу. У фільмі є кадри як герцог Баклю знімає свого Рембрандта, розглядаючи можливість перенесення його в іншу частину свого замку.
У стрічці можна побачити момент як Ян Шостий, який також є торговцем предметами мистецтва, зустрічається з іншим колекціонером Ейком ван Оттерлоом, коли він намагається продати йому картину релігійної сцени, яка, за його словами, може належати пензлю Рембрандта.
Американський колекціонер Томас Каплан, який, навпаки, не живе ні з одним з творів мистецтва, які йому належать, відвідує відкриття робіт зі своєї колекції в Луврі в Парижі (виставка тривала з лютого 2016 по травень 2017 – Marbeks). Він згадує, що одного разу в своєму житті він вважав колекціонування творів мистецтва актом вульгарного матеріалізму, але потім відзначає, що він і його дружина Дафна купляли для своєї колекції в середньому по одній картині на тиждень протягом приблизно п’яти років, яка тепер включає в тому числі і 10 Рембрандтів. В один тривожний момент Каплан показує, що після того, як він купив «Жінку в білій шапочці» Рембрандта, він зрозумів, що має «законне право торкатися до неї» – і зайшов так далеко, що поцілував намальовану жінку в губи.
В іншому сюжеті знято розмову представників Лувра і Рейксмузея в Амстердамі, які сперечаються, яка установа придбає два портрета Рембрандта, які брати Ротшильди хочуть продати за 160 мільйонів євро, щоб оплатити податковий рахунок. Після того, як ці суперечки переросли в дипломатичний кошмар, відповідні країни музеїв погодилися придбати дві картини спільно.
Основний сюжет документального фільму «Мій Рембрандт» зосереджений на Яні Шостому і його подорожах, щоб довести, що він не самовдоволений голландський аристократ, а важливий вчений, вміє помічати шедеври Рембрандта, які інші не змогли помітити.
У 2016 році Як Шостий гортав каталог Christie’s, коли помітив зображення чоловіка з мереживним коміром, ця робота зупинила його погляд. Він був обурений, коли побачив, що аукціонний дім приписав картину під назвою «Портрет молодого джентльмена» «Оточенню Рембрандта». Він вважав, що вона дійсно була написана самим майстром. Голландський аристократ поставив собі за ціль довести, що картину, яку він в результаті купив за 153 000 євро, написав сам Рембрандт. Він зустрічається з різними експертами, які не дуже хочуть брати на себе відповідальність без належних експертиз визнання автентичності відомого автора. Зрештою, Ян Шостий дійсно доводить, що куплена ним робота є справжнім витвором Рембрандта.
Документальний фільм можна подивитися за окрему плату на стрімінговому сервісі Cinema Film
Читайте: У прокат вийшов новий фільм про фальсифікатора картин «Останній Вермеєр»